Вважається, що наука починається там, де починається класифікація. Класифікація самолікування, дійсно, буде нам корисною. Її можна класифікувати за багатьма критеріями. Насамперед, підготовлене і непідготовлене.
Підготовленим самолікуванням я назвав таке, якому передує достатня теоретична підготовка. Вона повинна включати в себе засвоєння певного мінімуму знань з анатомії, фізіології, основ діагностики, докладний вивчення власне хвороби і методик її лікування - після діагностування. Без такої підготовки, на мій погляд, про самолікування серйозних хвороб не може бути й мови. Тому надалі самолікуванням будемо називати тільки підготовлене самолікування.
За ступенем взаємодії хворого з лікарями, я розділив самолікування на автономне, підконтрольне і піднаглядні.Як видно з назви, автономне самолікування - таке, при якому хворий взагалі не контактує з лікарями. Підконтрольне - таке, при якому хворий користується діагностичної матеріальною базою офіційної медицини для діагностики та контролю ходу лікування. Піднаглядних - то, при якому хворий тісно контактує з лікарями, але тільки як з консультантами, приймаючи всі рішення з лікування сам, а також користується діагностичної та лікувальною базою ЛУ.
Тут я розташував їх у порядку зростання переваги і, відповідно, зростання складності для реалізації. Очевидно, що складність полягає в опорі лікарів таким формам роботи, зростанні матеріальних витрат, обмеженості в доступі до діагностичної та лікувальній базі і у виборі лікаря. Тому наведені види самолікування можна вважати розташованими і в порядку убування поширеності. До речі, з цієї термінології вищезгаданий англійська експеримент, мабуть, слід віднести до піднаглядному самолікування.
Самолікування може бути частковим або повним. Частковим я назвав самолікування, при якому хворий діагностується в системі ЛУ, а лікується сам або, відповідно, навпаки. Може здатися, що лікар не стане лікувати хворого, якщо той прийде до нього з самостійно поставленим діагнозом. Однак, якщо діагноз буде поставлений на підставі досліджень, зроблених хворим самостійно в системі ЛУ, лікар не зможе нічого заперечити. У моїй практиці двічі мала місце саме така ситуація. Шляхів до здоров'я багато, але простих серед них немає. Історія свідчить, що багато хворих успішно виліковувались самі, використовуючи методи як традиційної, так і нетрадиційної медицини. Тому самолікування може бути гомеопатичним, фітотерапевтичним, базуватися на основі психологічного аутотренінгу і т.д.
Кожен напрямок нетрадиційної медицини, як уже говорилося, крім явно шарлатанських, має право на існування і може застосовуватися для самолікування при дотриманні вищенаведених обмежувальних умов. Якщо ви вибрали для себе такий шлях - щиро бажаю вам успіху. Втім, у наш час достатньо фахівців, готових надати стражденному нетрадиційну медичну допомогу, але лікування у них, строго кажучи, вже не буде самолікуванням. Головна ж небезпека тут криється в велику ймовірність нарватися на шарлатана. Ми будемо говорити, в основному, про самолікування в рамках традиційної медицини і назвемо його, відповідно, традиційним або, вдаючись до термінології гомеопатів, алопатичним.